М’який знак — це “тиха команда відбою” для приголосного! 🕊️🪖

​

• ❌ Після губних б, п, в, м, ф у кінці слова: сім, вісім, кров — тут м’якість і так “за замовчуванням”, спецсигнал не потрібен

• ❌ Після р у кінці слова: лікар, помір, снігур — р тут завжди твердий вартовий, ь йому не положено

• ❌ У буквосполученнях -нч-, -нщ-: тонший, менший

• ❌ Перед ж, ч, ш, щ: дочці? ні — доньці (тут якраз є, бо н+ь+к), а от обніматися, кінчик — без ь перед ч

Головна різниця з апострофом:

Апостроф — це “щит”, що блокує м’якість і зберігає твердість.

М’який знак — це “наказ”, що навпаки, впроваджує м’якість.

Вони — два офіцери протилежних відділів однієї армії правопису: один каже “тримати стрій твердо”, інший — “перейти на м’який режим”.