українська мова - це просто!

 Давайте розбиратись, коли ми ставимо апостроф, а коли ні. Апостроф пишемо перед  я, ю, є, ї після  б, п, в, м, ф б’єш, п’ю, в’ялий, сім’я, солов’ї після  р  при роздільній вимові (чути  [й] ) бур’ян [бурйан], подвір’я, пір’їна після префіксів, що закінчуються на приголосний від’їхати, роз’яснити, АЛЕ:  заїхати, пояснити після першої частини, що закінчується на приголосний (у складних словах) дит’ясла, Мін’юст у слові  Лук’ян  і похідних Лук’янченко, Лук’янчук, станція метро «Лук’янівська» Апостроф  не  пишемо перед  я, ю, є, ї після  б, п, в, м, ф , якщо перед ними стоїть  кореневий  приголосний, крім  р св ято, ду хм яний, рі зьб яр,                  АЛЕ:  зв’язок, черв’як після  р  при злитій (м’якій) вимові буряк [бур′ак], рюмка Перей  йо  апостроф не пишемо:  зйомка, Воробйов, серйозний . Також ...

 Давайте для початку розберемось, що таке спрощення. Спрощення - це, явище у слові на письмі та при вимові, коли певні букви зникають для кращої вимови, можна сказати, що це така собі магія. Наприклад: проїзд - проїзний ( здн-зн) щастя - щасливий ( стн-сн) Але, така магія не відбувається у всіх словах. В українській мові ми маємо винятки, у яких при вимові або ж на письмі те спрощення не відбувається. Винятки: пропускний, рискнути, вискнути, тоскно, скнара, скніти, випускний, брезкнути та споріднені; шістнадцять, шістсот, шістдесят, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап'ястний, хвастнути. Отже, підсумовуючи, спрощення відбувається у словах   - це, коли не потрібно додавати жодних букв для слова, спрощення не відбувається у винятках , тобто букву ви додаєте. (запамятай це собі, пригодиться для тестів*). А тепер давай попрактикуємось: Вставте, де треба, пропущені букви т, д, к. Слова запишіть у дві колонки:  1) у які не вставляли букв;  2) у які вставили п...

 Наголошені е та и у вимові вимовляються чітко, тому передаємо те саме буквами. Ненаголошені е та и пишемо за такими правилами: "Е": у сполученнях - еле -, - ере -:  ожеледь, череда ; при чергуванні з  І :  почепити — чіпляти, каменя — камінь ; якщо при зміні форми слова чи при словотворенні  Е  випадає (так званий « нуль звука »):  жен ця —  жн ець, спра вед ливий — пра вд а ; у дієслівних коренях - бер -, - мер -, - тер -, - дер - тощо (без суфікса - а -):  прибереш,  обдеру ; якщо в наголошеній позиції —  Е :  село ,  бо    се́ла;  земля,   бо    зе́млі. "И": у сполученнях - ри -, - ли - між приголосними:  гриміти, дрижати, глитати ; у дієслівних коренях - бир -, - тир -, - дир - (із суфіксом - а -):  набирають, протирати, обдираєш ; якщо в наголошеній позиції —  И :  криве́ , бо  кри́во ;  широкий , бо  ши́роко . Зверніть увагу! Слова,...

 Почнемо з того, що таке просте речення та чим його можна ускладнити. Просте речення - це речення, яке має одну граматичну основу. Ускладнити його ми можемо: звертанням однорідні члени речення відокремленим членами речення дієприкметниковим та дієприслівниковим зворотами Якщо говорити про відокремленні члени речення,то ми ускладнюємо додатки, обставини та означення, тобто другорядні члени речення. Відокремлені додатки - іменники чи займенники, які відокремлюються за допомогою слів крім, окрім, замість та інші. Відокремленні обставини - це зазвичай дієприслівникові звороти, дієприслівники або порівняльні звороти. Відокремленні означення - це зазвичай дієприкметникові звороти, прикладки.