українська мова - це просто!

 Що таке однорідні члени речення? Однорідні члени речення - це члени речення, які відповідають на одне і те саме питання, виступають однаковими членами речення та залежать від одного слова. Наприклад: Мама купила фрукти: сливи, груші, яблука. (сливи, груші, яблука - відповідають на одне і те саме питання, залежать від слова купила, однаково підкреслюються та один і той самий член речення.) Також доречно звернути увагу, що однорідні члени речення можна згрупувати в узагальнююче слово. В прикладі вище, узагальнююче слово - це фрукти, адже перечислюються різновиди фруктів. Ряди однорідних членів речення Ряди однорідних членів речення - це просто послідовність різних груп однорідних. Наприклад, в реченні може бути: 1 ряд однорідних  присудків (перечислюються присудки) 2 ряд однорідних додатків (перечислюються додатки) *завжди перший ряд, той що характеризує головні члени речення.

 Тут буде зібрано декілька порад для написання твору-опису місцевості. Нижче можете ознайомитись з твором. Нехай це слугує своєрідним прикладом. Моє село Село моє зелено-кучеряве, Між верб, ставків виблискує кришталь. Поміж лугів, поміж пахучі трави Нічлава тихо в'ється в синю даль. Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село. Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави. Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви. Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинц...

 Давайте розбиратись, коли ми ставимо апостроф, а коли ні. Апостроф пишемо перед  я, ю, є, ї після  б, п, в, м, ф б’єш, п’ю, в’ялий, сім’я, солов’ї після  р  при роздільній вимові (чути  [й] ) бур’ян [бурйан], подвір’я, пір’їна після префіксів, що закінчуються на приголосний від’їхати, роз’яснити, АЛЕ:  заїхати, пояснити після першої частини, що закінчується на приголосний (у складних словах) дит’ясла, Мін’юст у слові  Лук’ян  і похідних Лук’янченко, Лук’янчук, станція метро «Лук’янівська» Апостроф  не  пишемо перед  я, ю, є, ї після  б, п, в, м, ф , якщо перед ними стоїть  кореневий  приголосний, крім  р св ято, ду хм яний, рі зьб яр,                  АЛЕ:  зв’язок, черв’як після  р  при злитій (м’якій) вимові буряк [бур′ак], рюмка Перей  йо  апостроф не пишемо:  зйомка, Воробйов, серйозний . Також ...

 Давайте для початку розберемось, що таке спрощення. Спрощення - це, явище у слові на письмі та при вимові, коли певні букви зникають для кращої вимови, можна сказати, що це така собі магія. Наприклад: проїзд - проїзний ( здн-зн) щастя - щасливий ( стн-сн) Але, така магія не відбувається у всіх словах. В українській мові ми маємо винятки, у яких при вимові або ж на письмі те спрощення не відбувається. Винятки: пропускний, рискнути, вискнути, тоскно, скнара, скніти, випускний, брезкнути та споріднені; шістнадцять, шістсот, шістдесят, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап'ястний, хвастнути. Отже, підсумовуючи, спрощення відбувається у словах   - це, коли не потрібно додавати жодних букв для слова, спрощення не відбувається у винятках , тобто букву ви додаєте. (запамятай це собі, пригодиться для тестів*). А тепер давай попрактикуємось: Вставте, де треба, пропущені букви т, д, к. Слова запишіть у дві колонки:  1) у які не вставляли букв;  2) у які вставили п...

 Наголошені е та и у вимові вимовляються чітко, тому передаємо те саме буквами. Ненаголошені е та и пишемо за такими правилами: "Е": у сполученнях - еле -, - ере -:  ожеледь, череда ; при чергуванні з  І :  почепити — чіпляти, каменя — камінь ; якщо при зміні форми слова чи при словотворенні  Е  випадає (так званий « нуль звука »):  жен ця —  жн ець, спра вед ливий — пра вд а ; у дієслівних коренях - бер -, - мер -, - тер -, - дер - тощо (без суфікса - а -):  прибереш,  обдеру ; якщо в наголошеній позиції —  Е :  село ,  бо    се́ла;  земля,   бо    зе́млі. "И": у сполученнях - ри -, - ли - між приголосними:  гриміти, дрижати, глитати ; у дієслівних коренях - бир -, - тир -, - дир - (із суфіксом - а -):  набирають, протирати, обдираєш ; якщо в наголошеній позиції —  И :  криве́ , бо  кри́во ;  широкий , бо  ши́роко . Зверніть увагу! Слова,...